LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Соціологія. Демографія → Виховна система сучасного ВНЗ: соціологічні аспекти аналізу

39


НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ




БЄЛОВА ЛЮДМИЛА ОЛЕКСАНДРІВНА





УДК [316.74:378+378.011.3](477)




Виховна система сучасного ВНЗ: соціологічні аспекти аналізу



Спеціальність 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології





Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора соціологічних наук










Харків

2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському гуманітарному університеті "Народна українська академія", Міністерство освіти і науки України, м. Харків


Науковий консультант: доктор історичних наук, професор Астахова Валентина

Іларіонівна, Харківський гуманітарний університет "Народна українська академія", ректор


Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор, Андрущенко

Віктор Петрович, академік АПН України, Київський національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, ректор


доктор соціологічних наук, професор, зав. кафедри міжнародної економіки, Чернецький Юрій Олександрович,Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна


доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри

теорії та історії соціології Городяненко Віктор Георгійович, Дніпропетровський національний університет


Провідна установа: Львівський національний університет ім. Івана Франка,

кафедра соціології

Захист відбудеться "30" вересня 2005 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.06Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя, 27, ауд.207

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя, 27.


Автореферат розісланий "25" серпня 2005 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Л. Лапшина

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ



Актуальність теми. Радикальнізміни, що відбуваються у соціально-економічній, політичній, правовій, морально-етичній сферах життєдіяльності українського суспільства, призвели як до трансформації як суспільства в цілому, так і його окремих складових. Це обумовлює формування нових принципів та механізмів соціальної взаємодії, нових ціннісних пріоритетів розвитку українського соціуму та окремих соціальних суб'єктів.

Пошук цих пріоритетів потребує урахування того факту, що трансформація суспільних відносин в Україні довгий час характеризувалася першочерговою увагою до економічних та політичних аспектів функціонування держави. За таких умов проблеми виховання не потрапляли у перелік питань, які мали пріоритетний характер у вітчизняній державній та громадській практиці. Не стала винятком і галузь наукового осмислення цього кола проблем, у тому числі в системі соціологічного знання. Роботи, присвячені виховним процесам в українському суспільстві, є практично винятком у потоці наукових та науково-практичних розробок вчених-соціологів.

Через спробу "викреслення" виховної складової із суспільного життя українське суспільство опинилось на порозі катастрофи, коли значна частина соціуму має нестабільні, хаотично поєднані ціннісні пріоритети, життєві цінності, ідеали; коли суспільство не має стрижня щодо принципів та норм свого існування, які б поєднували та робили його міцнішим.

Аналіз сучасного стану українського суспільства дозволяє стверджувати, що в ньому відчувається потреба у принципово нових підходах до організації виховної роботи і насамперед у середовищі студентської молоді, яка у найближчому майбутньому складе ядро української інтелігенції.

Саме тому в період становлення ринкових відносин в Україні перед вищими навчальними закладами постають нові завдання, пов'язані із новими умовами соціалізації, у тому числі виховання особистості фахівця, із розвитком таких його якостей, як високий професіоналізм, активність, діловитість, заповзятливість, мобільність, почуття відповідальності, уміння працювати, швидко орієнтуватися в ситуації, приймати самостійні рішення, поважати працю, формувати потребу в постійному оновленні знань і самовдосконаленні, розвивати культуру міжособистісного спілкування тощо.

Актуальним залишається питання про ідеал сучасного виховання, його напрямків, про міру включеності до процесів виховання різних соціальних інституцій тощо.

Роль освітніх установ у вирішенні питань формування особистості, її виховання залишається беззаперечною. Хоча у цьому аспекті теж спостерігається дискусійність у сучасній науковій літературі та українській освітній практиці.

Визначаючи перспективи розвитку освіти й завдання навчання підростаючих поколінь, світова освітня спільнота однозначно доходить висновку, що сучасне інноваційне навчання має перед собою як мінімум дві основні мети. Перша – виховати здатність до "передбачення", випередження подій, зорієнтувати людину на свідомий вибір альтернатив. Друга мета – навчити дотримуватися принципу "співучасті", що передбачає участь індивідів і цілих суспільств у процесі прийняття важливих рішень на всіх рівнях – від локального до глобального. Іншими словами, йдеться про демократизацію процесу прийняття відповідальних рішень, передумовою чого є демократизація освіти, кардинальні зміни в процесі навчання.

Досвід показує, що навчання, яке виключає духовно-моральну складову й орієнтується лише на передачу максимального обсягу знань та освоєння технологій, не забезпечує професійної успішності фахівця й неминуче спричиняє кризу соціально-культурної та особистісної ідентичності. Навчання ефективне лише настільки, наскільки йому вдається пробудити в людині людське (її духовність, волю до самопобудови, самоконструювання, інтерес до самопізнання й самовизначення).

У зв'язку із цим надзвичайно важливим є розуміння ВНЗ як соціокультурної системи, функції якої не обмежуються підготовкою людини до професійної діяльності. Його необхідно розглядати як канал трансляції та відтворення культурних норм, цінностей, ідей, як простір генерування суспільної ідеології, яка разом із її носіями вросте в культуру й дасть свої результати.

Незважаючи на те, що питання виховання вже відобразилися в окремих концепціях виховної роботи на мікро- (ВНЗ) та макро- (держава) рівнях, проблеми системного наукового, у тому числі соціологічного, вивчення процесу виховання, механізмів виховної роботи у ВНЗ за умов трансформації українського суспільства залишаються вкрай актуальними. Особливого значення, зокрема, набуває завдання концептуалізації виховання на мезорівні, тобто на рівні освіти, у тому числі вищої, як соціального інституту.


Ступінь наукової розробки проблеми.Проблема виховання належить до тих