LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Соціологія. Демографія → Вища освіта як механізм формування кар'єрного ресурсу спеціаліста

20


Харківський НАЦІОНАЛЬНИЙ університет внутрішніх справ




На правах рукопису


Шевченко Наталя Володимирівна



УДК 316.74:378(043.3)


Вища освіта як механізм

формування кар'єрного ресурсу спеціаліста




Спеціальність 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології








Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук









Харків –2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському гуманітарному університеті "Народна українська академія", Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор соціологічних наук, професор

Подольська Єлизавета Ананіївна,

Харківський гуманітарний університет

"Народна українська академія"


Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор

ПИЛИПЕНКО Валерій Євгенович,

головний науковий співробітник

Інституту соціології НАН України


кандидат соціологічних наук, доцент

КУЗЬ Олег Миколайович,

завідувач кафедри філософії

Харківського державного економічного університету


Провідна установа: Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна

Міністерства освіти і науки України, кафедра соціології



Захист відбудеться "16" травня 2007 року о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.06 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.


Автореферат розісланий "14"квітня 2007 року.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В. Л. Лапшина


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність дослідження. У зв'язку з розширенням і прискоренням процесів урбанізації та індустріалізації, з поглибленням розподілу праці кар'єра стає однією з основних соціально й індивідуально значущих форм трудової поведінки. Це означає, що у суспільстві сформувалися і стабільно відновлюються, з одного боку, система необхідних для заповнення позицій, а з іншого – умови і правила зайняття їх індивідами, а також переміщення між ними. Різноманітність позицій у межах окремих професій і занять, відсутність чи помітне скорочення формальних обмежень для претендентів на їх заміщення зумовили інтерес соціологів до вивчення особливостей та чинників професійної кар'єри як процесу, що став однією із визначних характеристик суспільства.

У ситуації системних трансформацій в українському суспільстві, недостатньої прогнозованості наслідків соціальних дій значущість цієї проблематики збільшується особливо для молоді, передусім для випускників вузів, змушених знаходити шляхи реалізації кар'єрного ресурсу в ускладнених умовах конкуренції на сучасному ринку праці. Знання про те, що таке кар'єра, які є види і моделі кар'єри, як управляти кар'єрою, а також знання своїх здібностей, слабких і сильних сторін допомагають випускникам обрати роботу в організації, яка надасть можливості професійного зростання й підвищення рівня життя; отримувати більше задоволення від роботи; чіткіше уявляти особисті професійні перспективи, планувати інші аспекти життя; цілеспрямовано готуватися до майбутньої професійної діяльності, підвищити свою конкурентоспроможність на ринку праці.

В таких умовах саме освіта як соціальний інститут стає ресурсом соціальної мобільності молоді, кар'єрного зростання спеціалістів з вищою освітою. Реалізуючи свої соціальні функції, вона прищеплює прагнення до знань, орієнтує молодих людей на освоєння професійних навичок, сприяє формуванню устремлінь, пов'язаних з бажанням досягнення життєвого успіху і відповідного соціального стану.

Життєві прагнення та цілі випускників безпосередньо пов'язані з розвитком професійної кар'єри, із професійною мобільністю як детермінантою їхніх високих статусних позицій, життєвого успіху. Шлях до успіхів, високий авторитет у суспільстві, на службовій ниві є оцінкою задоволеності своїм життям. Для досягнення цієї мети сучасному випускнику необхідно обрати прагматичну модель поведінки на ринку праці, що вимагає активного діяльнісного, раціонального підходу до вибудовування своєї професійної кар'єри.

В сучасних умовах саме вища освіта все більшою мірою позиціонується молоддю як ресурс для соціальної мобільності і освоєння нових соціальних ролей. Процес і результат освіти студента повинен бути націлений на відповідність потребам споживачів, досягненням науки, на формування здатності відповідати новим викликам суспільства, що трансформується. Тому студент, мотивований до кар'єрного зростання, повинен за допомогою системи адекватних методів, засобів і видів діяльності накопичувати певну сукупність знань, компетенцій, формувати і розвивати здібності, уміння і навички одержувати нові знання і ефективно діяти у виробництві, а також в інших сферах суспільного життя.

Актуальність даної теми зростає у зв'язку з тим, що у жорстких умовах конкурентної боротьби на ринку праці за найбільш "вигідне" робоче місце досягнення кар'єрних цілей неможливе без вчасно розробленого стратегічного плану, що є особливо важливим на початковому етапі пошуку "ринкової ніші" для застосування своїх професійних здібностей. При цьому важливо розробити стратегічний план дій щодо досягнення власних кар'єрних цілей, а для цього необхідно використати такі інструменти, які б дозволили проаналізувати внутрійшній потенціал самого працівника і зовнішні характеристики ринку реалізації трудових здібностей. Тому важливо дослідити вищу освіту як механізм формування кар'єрного ресурсу спеціаліста, здатного ефективно самореалізовуватись на ринку праці відповідно до своїх потреб, інтересів і устремлінь.

Ступінь наукової розробки проблеми. Якщо професійну кар'єру й можна вважати традиційним предметом соціологічного дослідження, то це стосується передусім західної соціології, представники якої, починаючи з 1920-х років, постійно і плідно тримають трудову кар'єру у фокусі соціологічного аналізу, що зрештою дало можливість говорити про легітимації вивчення кар'єри як окремої галузі соціологічного знання. Значним внеском у розробку цієї проблематики стали ідеї Чиказької школи соціології професій (Е. Х'юз та ін.), розробки у проблематики менеджменту людських ресурсів, ідеї М. Арчер, Б. Бернстайна, П. Бурд'є, Е. Гідденса, Дж. Коулмана, Д. Макклелланда, Р. Тернера, Я. Щепаньського й багатьох інших дослідників.

Хоча і не як самостійний предмет поглибленого аналізу, все ж професійна кар'єра досліджувалася у працях соціологів, присвячених дослідженню інших соціальних явищ і процесів: ціннісних орієнтацій, цінностей вибору занять і професій (В. С. Бакіров, О. Г. Здравомислов, В. Л. Оссовський, Є. А. Подольська, А. О. Ручка, М. Х. Титма, Ф. Р. Філіппов та ін.); формування потреб до праці (В. Ф. Анурін, В. О. Соболєв,