LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Соціологія. Демографія → Відповідальність соціального суб'єкта: філософський аналіз

авторським підходом, передусім, її різновиди, зокрема – відповідальність моральна, юридична, політична та екологічна;

- аргументовано особливий статус екологічної відповідальності як однієї з таких форм відповідальності соціального суб'єкта, які інтегрують в собі характеристики інших форм означеної відповідальності. Доведено, що детермінаційний механізм соціальної відповідальності, зокрема екологічної, на сучасному етапі розвитку суспільства набуває істотно іншого вигляду, оскільки реалізується, переважно, на засадах не субординаційних зв'язків, а взаємозалежностей;

- показано, що на сучасному етапі при збереженні значення впливу характеру взаємодії „особистість-спільнота-суспільство" на сутнісні характеристики відповідальності соціального суб'єкта водночас якісно зростає роль зворотного впливу такої відповідальності на означену взаємодію. Це зростання уможливлюється, зокрема, зміщенням основного акценту з консервативної форми розвитку відповідальності соціального суб'єкта, що виходить з визначального статусу авторитету, на прогресивну, яка є своєрідною результантою узгодження цілей різних суб'єктів відповідальних відносин.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів.Теоретична значущість дисертації полягає в тому, що її результати сприятимуть збагаченню категоріально-понятійного апарату сучасної соціальної філософії, подальшому поглибленому вивченню складного, багатовимірного феномена відповідальності в різних ракурсах, в процесі його подальшого філософського, загальнонаукового та спеціально-наукового осмислення.

Практичне значення дисертації зумовлюється тим, що її основні положення можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні нормативного курсу з філософії, соціальної філософії, філософії історії, спецкурсів та практичних занять з історії філософії, етики, соціології, психології та ін., а також при підготовці підручників, посібників та навчально-методичних посібників з цих дисциплін.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки й положення наукової новизни одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації.Основні положення та ідеї дисертації були представлені й обговорені на методологічних семінарах і засіданнях кафедри філософії гуманітарних наук філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на міжнародних наукових конференціях у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка: „Дні науки – 2003" (Київ, 2003), „Людина – Світ – Культура" (Київ, 2004), „Дні науки - 2005" (Київ, 2005).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в семи публікаціях – чотирьох статтях, розміщених у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та трьох тезах доповідей, опублікованих у матеріалах конференцій.

Структура дисертації зумовлена її метою, завданнями та логікою наукового дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг роботи становить 181 сторінку. Список використаної літератури містить 187 найменувань на 17 сторінках.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, аналізується ступінь наукової розробки проблеми, визначаються об'єкт, предмет, мета й завдання дисертаційної роботи, методи дослідження, наукова новизна дисертації, її теоретичне й практичне значення, наводяться дані про публікації та апробацію наукових досліджень.

У першому розділі Поняття відповідальності соціального суб'єкта: зміст та аспекти дослідження" проаналізовано сучасні теоретичні підходи щодо з'ясування змісту поняття відповідальності соціального суб'єкта та основні аспекти його вивчення.

Відзначено, що одна з особливостей сучасної соціальної філософії виявляється, головним чином, у прагненні до подолання міждисциплінарних меж, поєднанні різноманітних наукових підходів у соціально-філософських дослідженнях. В дисертації відзначено, що дослідницькі розвідки з даної проблематики, зокрема в площині радянського та пострадянського простору, різняться між собою, в першу чергу тим, що спираються на різні теоретико-методологічні засади та є відповіддю на різні виклики часу.

Проблема відповідальності радянськими вченими почала активно опрацьовуватись з кінця 60-х років минулого століття, більшість робіт з яких була присвячена морально-етичному зрізу відповідальності (Н.Головко, Г.Голубєва, Б.Кортуа, Н.Сафаров, Е.Старчевський, А.Черменіна), а головний наголос ставився на формуванні моральної відповідальності особистості в умовах соціалізму. У 80-х роках ХХ ст. набуло поширення дослідження питань відповідальності суб'єктів науки, яка зростає в умовах піднесення ролі наукових відкриттів та в контексті гонки озброєнь (А.Антонов, Л.Велика, В.Енгельгардт, О.Лінчук, Е.Мирська, В.Трухін). Теоретичні пошуки радянських дослідників відображали пануючу в даний час ідеологію та будувались, переважно, на основі ідей К.Маркса, Ф.Енгельса, В.Леніна, матеріалів з'їздів КПРС.

Осмислення феномена відповідальності дозволяє авторці стверджувати, що досліджуване поняття є досить багатозначне, а проблема соціальної відповідальності вельми багатогранна. У дисертації показано урізноманітнення теоретичних підходів щодо розуміння змісту поняття „відповідальність соціального суб'єкта". Це розуміння його як здатності особистості підпорядковувати власні інтереси вимогам суспільного розвитку (Л.Грядунова, С.Дмитрієва, Є.Левченко, Н.Табунов, М.Цвєтаєва); а також – як форми зв'язку і взаємодії суспільства та особистості, що виражає певні відносини між ними (Н.Мінкіна, А.Плахотний, Е.Рудковський, П.Симонов, В.Сперанський); крім того – як вибору оптимальної можливості із їх багатоманітності, що передбачає діяльність згідно неї (М.Воронцов, Х.Гроссман, В.Еркомаішвілі, І.Пономарьова); і, нарешті, – як гармонійного поєднання об'єктивної необхідності виконання суспільних вимог та усвідомлення загальнолюдських цінностей, як єдність раціонального та емоційного (Г.Заболотна, А.Орєховський, А.Растігеєв, Н.Фокіна); та – як такого способу регуляції людської поведінки, при якому діяльність суб'єкта супроводжується моральнісною самооцінкою та готовністю давати звіт за свої дії (К.Муздибаєв, Я.Ребане).

Нинішній стан соціально-філософського осмислення відповідальності соціального суб'єкта характеризується зацікавленістю вітчизняних та зарубіжних дослідників даним феноменом в умовах розвитку бізнесових структур, включеності людини в систему технічних, біотехнічних та соціотехнічних маніпуляцій, пошуку планетарної етики відповідальності. Все це зумовило розгляд даної проблеми, зокрема, в таких аспектах – відповідальність як внутрішній механізм контролю особистості (Т.Василевська, Л.Дементій, О.Лазорко, Г.Ложкін, Ю.Мішина); відповідальність як характеристика суб'єкта управління (Е.Ласло, Г.Ленк,