LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Соціологія. Демографія → Відповідальність соціального суб'єкта: філософський аналіз

М.Солодка, Л.Фіглін); відповідальність як атрибут суб'єкта науки й техніки (Е.Агацці, Г.Голубєва, Г.Ленк, О.Мірська, М.Сарафанов, О.Сичивиця); відповідальність як форма контролю суб'єктів політики (С.Андреєв, Н.Гедікова, М.Конох, М.Самуйлік, Р.Павленко, В.Полевий, Д.Уорнер).

На основі аналізу сучасної літератури з даної тематики авторка доходить висновку, що певні успіхи в осмисленні окремих граней проблеми відповідальності різних соціальних суб'єктів не вирішують проблему з'ясування змісту відповідальності соціального суб'єкта та не призводять до уточнення означеного поняття. Узагальнення результатів, досягнутих в даній проблематиці, уможливило визначення, за яким відповідальність соціального суб'єкта постає як здатність зазначеного суб'єкта координувати в процесі спільної діяльності дії кожного з діями інших, усвідомлювати та належним чином коригувати наслідки своєї діяльності й бути готовим визнавати підзвітність своїх дій перед собою, співгромадянами та майбутніми поколіннями.

Другий розділ „Конкретизація філософського розуміння поняття відповідальності: співвідношення історичного та логічного" присвячений аналізу процесу збагачення ракурсів розуміння відповідальності суб'єкта на різних етапах розвитку філософської думки.

Зазначається, що філософська система Конфуція є одним з основних надбань культури в Стародавньому Китаї, так само як буддистська філософія – в Стародавній Індії. Перша з них вибудовує розуміння відповідальності на засадах обов'язку служіння імператору як батькові, який в свою чергу відповідає за підданих, турбується про них; інша – на засадах досягнення стану бодхисатви, що означає відмову від особистого спасіння заради допомоги всім живим істотам та відповідальність за них. Давньогрецькі мислителі тлумачили відповідальність невіддільно від понять „справедливість", „доброчесність", „обов'язок", „проступок".

В епоху Середньовіччя розуміння відповідальності суб'єкта знаходилося в одній зв'язці з ідеєю гріховності людини від народження, джерелом якої є Новий Заповіт. Слідуючи принципам всепрощення та милосердя, людина в змозі пронести тягар відповідальності за гріх першої людини та його спокутувати, результатом чого буде блаженне життя в іншому світі. Філософ і теолог Аврелій Августин є одним із яскравих захисників даних положень. Філософи-схоласти, П.Абеляр, І.Д.Скот, М.Екхарт, в дусі інакомислення прагнули довести значимість індивідуального моральнісного вибору, що означало відповідальність самої людини за свої діяння й підривало догмати церкви.

Доба Гуманізму та Реформації характеризувалася апологією індивідуалізму та персональної відповідальності.

Новий час піддав ґрунтовному філософсько-теоретичному осмисленню відповідальність суб'єкта з позицій єдності свободи та детермінізму. Філософи-детерміністи, зокрема Т.Гоббс, Дж.Локк, поривають з божественним фаталізмом та виводять на перше місце суспільну необхідність. Відповідальність при цьому постає необхідною умовою співжиття громадян у суспільстві. Повернення ж до фаталістичних принципів французькими просвітниками, такими як К.-А.Гельвецій, П.-А.Гольбах свідчило про суспільну кризу, що назрівала в ХVIII ст. у Франції.

Німецька класична філософія, зокрема її яскравий представник І.Кантсвоїм вченням про обов'язок як моральну, внутрішню необхідність робить революційне зрушення в поглядах щодо проблеми відповідальності. Людина стає підзвітною (відповідальною) лише тоді, коли її дії залежать від її волі, коли у вчинку людина була суб'єктом, тобто активним, свідомим і творчим началом. Заслуга І.Канта в тому, що він поставив відповідальність на рівень внутрішнього механізму контролю.

Марксистське розуміння відповідальності будується на основі розгляду індивіда як суспільної істоти, нездатної жити ізольовано від інших, поза соціально-економічними відносинами, та на основі класових відмінностей, що передбачає різну міру та форму відповідальності соціального суб'єкта. Теорія марксизму в площині проблеми відповідальності виділяється й тим, що наділила клас пролетаріату відповідальністю за хід історичного процесу, за побудову безкласового суспільства.

Як визначається в дисертації, західна філософія кінця ХІХ ст. – ХХ ст. характеризується плюралістичністю поглядів на явище відповідальності та співіснуванням найрізноманітніших філософських думок щодо нього. З одного боку, відповідальність постає досить сумнівним явищем, яке заважає людині жити згідно „волі до влади" (Ф.Ніцше), спадковості та інстинктів (З.Фройд), а з іншого – постає у формі „абсолютної", що передбачає відповідальність як за себе самого, так і за людство в цілому (Ж.-П.Сартр), у формі турботи про „Іншого" (Е.Левінас) та відповідальності за збереження життя на Землі (Г.Йонас, К.-О.Апель). У соціально-філософському плані найзнаменнішим для цього історичного періоду є висновок про те, що відповідальність постає однією із здатностей свідомої та самокритичної особистості, що скеровує свою діяльність, зважаючи на наслідки своїх дій.

У третьому розділі „Соціальний суб'єкт відповідальності: соціокультурна сутність та динаміка" досліджується сутність соціального суб'єкта відповідальності та умови його формування в умовах глобалізації.

Авторкою зазначається, що проблема відповідальності і проблема соціального суб'єкта є взаємообумовленими. В розділі розглядаються основні концептуальні підходи до проблеми визначення та динаміки соціального суб'єкта, сутність яких має осмислюватися у феноменологічному, діяльнісному, формаційному та цивілізаційному ракурсах.

На думку дисертантки, в межах феноменологічного аспекту поняття соціального суб'єкта розкриває свою суть за допомогою категорій „свідомість" та „самосвідомість".Вже на основі свідомості людина не лише відтворює об'єктивну реальність, а й активно та відповідально її перетворює. Вона здійснює постановку мети і шукає засоби її досягнення. У конституюванні інстанції відповідальності важливу роль відіграють різні елементи свідомості: відчуття, сприйняття, уява, мислення, що є ядром свідомості, а також увага, почуття та емоції. Проте особливий статус посідає все ж самосвідомість. Вона як невід'ємна частина свідомості дозволяє людині здійснювати самоконтроль і за діяльністю, і за вибором та здійсненням мети діяльності. Таким чином, соціальним суб'єктом відповідальності постає передусім така особистість, яка наділена високим рівнем самосвідомості.

З'ясовано, що відповідальна діяльність як сутнісна характеристика індивіда, що розкривається через володіння ним достатніми знаннями і волею, здатність протистояти зовнішнім обставинам та визначати свої можливості, постає як процесом опанування природи, так і створення світу предметів культури. В контексті даного підходу, акцентуючи на цілісній формі організації відповідальної діяльності, в межах якої реалізується єдність потреб, цілей і дій, ми й можемо говорити про існування соціального