LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Соціологія. Демографія → Відповідальність соціального суб'єкта: філософський аналіз

суб'єкта. Виявлено, що на основі діяльнісного підходу соціальні суб'єкти відповідальності можна структурувати за декількома критеріями (об'єктним, якісним, кількісним тощо).

З урахуванням формаційного вектору щодо розгляду даного питання доведено, що певний історичний період історії, коли одна суспільно-економічна формація змінює іншу, характеризується специфічними, притаманними лише йому, соціальними суб'єктами відповідальності, які на кожному з етапів визначали соціальну конфігурацію суспільства, його функціонування й розвиток. Головним критерієм розмежування соціальних суб'єктів постає класова відмінність, яка визначає місце суб'єкта відповідальності в системі виробництва та його роль в соціальній організації суспільства.

Цивілізаційний підхід є досить широким, оскільки поняття „цивілізація" дедалі більше розширює семантичне поле, що говорить про домінування тенденції некласичних досліджень цивілізацій („мультиплікативний поворот"). Це явище обумовлює використання при цьому загальної схеми: доіндустріальні цивілізації – індустріальні цивілізації – постіндустріальна цивілізація. Застосування даного підходу до нашого дослідження дозволяє констатувати факт, що на сучасному етапі розвитку суспільства формується глобальний соціальний суб'єкт відповідальності у формі глобального суспільства.

На основі вищезазначеного, дисертантка приходить до висновку, що кожен з наведених підходів лише частково розкриває сутність соціального суб'єкта в контексті відповідальності, а саме його здатність формувати мету, обирати методи та засоби її реалізації, видозмінюючись відповідно до змін суспільних відносин. Лише в їх синтезі можна побачити дійсну сутність соціального суб'єкта відповідальності. Підкреслюється, що на сучасному етапі виникає принципово новий соціальний суб'єкт, глобальне суспільство, що в свою чергу веде і до видозміни самої відповідальності.

У четвертому розділі „Структура та форми вияву відповідальності соціального суб'єкта" розкривається поліструктурність даного соціального феномену.

У дисертаційному дослідженні підкреслюється, що однією з основних детермінант формування відповідальності соціального суб'єкта виступає взаємодія, яка оформлена у вигляді „людина-спільнота-суспільство" (Г.Заболотна, А.Плахотний, А.Растігеєв, Е.Рудковський, Н.Табунов), що виступає єдністю об'єктивного та суб'єктивного. Вона прямо пропорційна рівню розвитку і організації суспільного життя (А.Плахотний, Є.Подмазко), що підкреслює не лише темпоральну зміну типів відповідальності, а й рівні ускладнення даного явища в часі.

Аналізуючи проблему структури відповідальності соціального суб'єкта, дисертантка відзначає, що завдяки різнобічності її дослідження, використані такі критерії, як якість особистості (А.Плахотний, Є.Левченко), психологічні компоненти особистості (А.Растігеєв), часова перспектива (Л.Дементій, К.Муздибаєв, Е.Рудковський, В.Сперанський), різноманітність суб'єктів (Н.Мінкіна, М.Сарафанов, О.Сичивиця, Н.Табунов та ін.). Проте чи не найважливішим все ж видається структурування за об'єктом відповідальності, тобто сферою діяльності (Н.Головко, Х.Гроссман, Л.Грядунова, М.Цвєтаєва тощо). Воно дає змогу, з одного боку, виокремити основні компоненти відповідальності, а з іншого – зрозуміти, що феномен відповідальності формується не просто сумою елементів, а взаємодією їх між собою. Дане структурування відповідальності, що будується на принципі взаємозв'язку різновидів, форм вияву відповідальності, тобто зв'язку між її частинами на „горизонтальному рівні", є одним з головних підходів в осмисленні відповідальності соціального суб'єкта. Основними складовими даної структури відповідальності постають з авторського підходу, передусім, такі її форми, як моральна, юридична, політична та екологічна відповідальність.

Якісно іншу структуру відповідальності соціального суб'єкта формують такі її компоненти як суб'єкт відповідальності (головним чином, суб'єкт діяльності, що знаходиться в стані підзвітності), об'єкт відповідальності (те, за що відповідає суб'єкт), мета, засоби, процес та результати здійснення діяльності, через які конституюється інстанція відповідальності. Ці елементи, як підкреслюється у дисертації, в межах різної конкретно-об'єктної форми відповідальності носять різні характеристики, одночасно зберігаючи історико-діалектичні функціональні зв'язки. Дана структура розкриває особливості будови та зв'язку форм вияву відповідальності „по вертикалі", зважаючи на фази ускладнення зв'язків в часі та етапи розвитку.

Зазначається, що різні форми відповідальності соціального суб'єкта часто-густо за деякими змістовними характеристиками є досить близькими Так статус позитивної (перспективної) відповідальності, що ґрунтується на принципі саморегуляції поведінки виявляється подекуди прерогативою не лише моральної, а й юридичної відповідальності. Прихильники концепції позитивної юридичної відповідальності (В.Кудрявцев, Б.Лазарєв, М.Мироненко, Б.Назаров, В.Похмєлкін) визнають момент настання юридичної відповідальності до порушення правових норм, тобто заперечують факт порушення норми в якості необхідної підстави юридичної відповідальності, що свідчить про певне розширення функцій права. Політична відповідальність, з одного боку, близька до юридичної, оскільки вона, зазвичай, теж санкціонується певними зовнішніми офіційними інстанціями. З іншого боку, ми не відкидаємо ролі моральної установки суб'єктів політичної діяльності, не відкидаємо значення моральних цінностей, якими суб'єкт такої відповідальності керується в процесі прийняття політичних рішень.

Підкреслюється, що в умовах росту технологічних можливостей сучасної людини суспільство постало перед вимогою формування таких форм відповідальності, що виступали б системними утвореннями, інтегруючими в собі характеристики інших форм відповідальності соціального суб'єкта. Наприклад, формування екологічної відповідальності видозмінює традиційний характер зв'язків між елементами соціальної відповідальності, де суб'єктом відповідальності виступає носій цілі та носій певних якостей і можливостей; зв'язки між елементами втрачають субординаційний характер, набуваючи засад взаємозалежності.

Іншою особливістю сучасних видозмін є тенденція переходу від консервативної її форми до прогресивної. Консервативна форма відповідальності соціального суб'єкта характеризується відносинами, які будуються на визнанні привілейованого статусу авторитету. Прогресивна ж виникає як результат узгодження цілей учасників відповідальних відносин та їх подальшої реалізації. Суспільство, в якому реалізується консервативна форма розвитку відповідальності, в своїх різних організаційних формах прагне зберегти вже існуючі суспільні зв'язки. Таке суспільство є внутрішньо консервативним. Будь-яка спроба змінити статус того чи іншого елемента структури консервативної відповідальності, як правило, призводить до простого зіткнення впевнених в своїй правоті волевиявлень. При прогресивній формі відповідальності