LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Соціологія. Демографія → Відтворення населення: регіональні особливості та стратегії реалізації життєвого потенціалу

45


ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТімені В.Н. КАРАЗІНАВєтрова Стелла Семенівна УДК 316.74:314.145 (477.74) (043.3)ВІДТВОРЕННЯ НАСЕЛЕННЯ:РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІТА СТРАТЕГІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ЖИТТЄВОГО ПОТЕНЦІАЛУ22.00.03 – соціальні структури та соціальні відносини

Авторефератдисертації на здобуття наукового ступенякандидата соціологічних наукХарків – 2005

Дисертацією є рукопис.Робота виконана в Одеському національному університеті імені I.I. Мечникова, Міністерство освіти і науки України.

керівник: доктор філософських наук, професор

Побєда Неллі Олександрівна,

Одеський національний університет

імені І.І. Мечникова,

професор кафедри соціології

Інституту соціальних наук.

Офіційні

опоненти: доктор економічних наук, професор

Прибиткова Ірина Михайлівна,

Інститут соціології

Національної академії наук України (м. Київ),

провідний науковий співробітник

відділу соціальної структури;


кандидат соціологічних наук, доцент

Яковенко Тетяна Володимирівна,

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразiна,

доцент кафедри соціології управління

і соціальної роботи.

Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра соціології, Міністерство освіти і науки України, м. Львів.

Захист відбудеться " 25 " жовтня 2005 року о _11.00_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.15 Харківського національного університету імені В.Н. Каразiна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 2-49.

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразiна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий "21"_вересня___2005 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Шеремет І.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Глибинні трансформаційні зміни, які відбуваються у всіх сферах життєдіяльності українського суспільства торкаються і основи основ його буття – відтворення населення, що обумовлює усталений розвиток соціуму. Світовий історичний досвід свідчить, що соціально-економічна, політична та інші дестабілізації суспільства супроводжуються посиленням ризиків, зокрема, вичерпуванням природних ресурсів та зниженням демографічного потенціалу країни. Демографічні процеси у світовому просторі мають суперечливий характер. Розвинутим країнам, як і Україні, притаманні загальні тенденції, що сьогодні проявляються у зніжені народжуваності (малодітоцентризм, криза соціальних інститутів сім'ї та шлюбу та ін.), репродуктивної активності населення, подальшому його "старінні", довготривалому зниженні чисельності і збереженні такої ситуації у перспективі.

Однак є і специфічні відмінності. Включення країни до інтеграційних процесів ускладнюється внутрішніми економічними, політичними та соціальними протиріччями. Маргінальний стан суспільства негативно відбивається на процесі відтворення населення України. Він пов'язаній з кризою фізичного і духовного здоров'я населення, що відбивається у безпрецедентному зниженні тривалості життя, посиленні соціальних чинників захворюваності і смертності, погіршенні генофонду нації, негативному сальдо міжнародного міграційного обміну, перевагою "експорту" демографічних ресурсів.

На думку автора, все це свідчить про необхідність вивчення взаємозв'язку процесу відтворення населення з трансформаційними змінами суспільного буття, що виступають як суттєвий детермінант першого. У цих умовах зростає роль соціальної політики держави, її переорієнтація з технократичної моделі, яка орієнтована на екстенсивний розвиток економіки, пріоритет засобів виробництва (тобто економіки для економіки), на інноваційний підхід, в основі якого – людина з її потребами та інтересами, задоволення яких виступає умовою мінімізації ризиків демографічного розвитку країни. Тобто сьогодні реальна проблема полягає у наявності протиріччя між потребою соціуму в попередженні та зніжені негативних наслідків трансформації сучасного українського суспільства, які детермінують процес відтворення населення, і відсутністю не тільки відпрацьованих механізмів досягнення цієї мети, але й теоретико-методологічних та методичних розробок, що мають сприяти її вирішенню.

Виникає потреба вивчення сукупностей як об'єктивних та і суб'єктивних чинників, що негативно впливають на демографічну ситуацію в Україні. Дослідницькою проблемою виступає протиріччя між потребою у наявності науково-обґрунтованої соціологічної теорії відтворення населення, методики вивчення цього процесу, що дозволяє системно і комплексно проаналізувати це складне суперечливе явище, визначити механізми його функціонування та розвитку, розкрити регіональні особливості, і фактичною відсутністю необхідних наукових розробок. Розглядаючи об'єктивні умови та суб'єктивні фактори, що обумовлюють сутність, спрямованість демографічного процесу, складний системний характер останнього, вважаємо доцільним зосередити увагу на суб'єктивних чинниках, як найменш досліджених.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Проблеми відтворення населення в різних аспектах виступають предметом дослідження суспільних наук.

Ідеї Платона, Аврелія Августина, Йогана Зюссмільха започаткували концепції надприродної теологічної обумовленості демографічних процесів. Взаємозв'язки приросту демографічних ресурсів і соціальної еволюції відображено у концепціях соціально-демографічного детермінізму Ж.Ж. Руссо, К.А. Гельвеція, Ш.А. Монтеск'є, І.Г. Гердера, М.М. Ковалевського. Позитивістській соціологічній традиції притаманна оцінка так званого фізичного зростання населення як фактора розвитку соціального організму (О. Конт, Г. Спенсер, Е. Дюркгейм, К. Маркс, У. Самнер, А. Кост, А. Сєкрєтан, Ф.Г. Гіддінгс, С. Буглє). Критика ідей "природного приросту без обмежень" у різноманітних аспектах (моральному, інтелектуальному, гігієнічному, вітальному, економічному, соціальному) присутня у дослідженнях А.П. Хоменка, С.А. Томіліна, А. Келлера, Т. Мальтуса, Р. Парка, Э. Берджеса, Р. Редфілда, Х. Белшоу, Р. Нельсона, Х. Лєйбенштейна, А. Сміта, Е. Фелпса та ін.

Особливо плідними були 60-90-ті роки ХХ століття, у які вийшло більш ніж 400 наукових видань з даної проблеми, що сприяло формуванню методологічних засад соціологічного аналізу демографічних процесів. Представляють інтерес дослідження міграційного руху населення в роботах Ж.А. Зайончковської, О.В. Топіліна, Б.Т. Хорєва, Л.Л. Рибаковського, А.І. Тімуш, Т.І. Заславської. Передумови та наслідки трансформації соціальної системи, що відбиваються на процесах відтворення населення пострадянської України, відображено у монографії Т.Ю.