LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Соціологія. Демографія → Вождь і маса. Соціологія натовпу від Г.Лебона до Е.Канетті

22


Національна академія наук України

Інститут соціології





Токарева Валентина Іванівна


УДК 316 (091)



ВОЖДЬ І МАСА. СОЦІОЛОГІЯ НАТОВПУ ВІД Г.ЛЕБОНА ДО Е.КАНЕТТІ





22.00.01 — теорія та історія соціології




Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук












Київ — 1999

Дисертацією є рукопис.


Роботу виконано в Інституті соціології Національної академії наук України.


Науковий керівник доктор філософських наук, професор

Танчер Віктор Володимирович,

Інститут соціології НАН України,
завідувач відділу історії, теорії та методології cоціології


Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук Донченко Олена Андріївна, завідуюча лабораторією психології мас та організацій, Інститут соціальних і політичних досліджень АПН України, м.Київ


кандидат соціологічних наук Бевзенко Любов Дмитрівна, старший науковий

співробітник, Інститут соціології НАН України, м.Київ


Провідна установа

Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України, відділ історії зарубіжної філософії, м. Київ


Захист відбудеться "23" квітня 1999 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 229. 01 в Інституті соціології НАН України за адресою: 252021, Київ-21, вул. Шовковична, 12.


З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту соціології НАН України за адресою: Київ, вул. Шовковична, 12.


Автореферат розіслано " 22 " березня 1999 року






Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.М.Стукало







ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність дослідження. Початок XX століття позначився величезною активністю мас. Соціальні революції глибоко потрясли підвалини сучасного світу. Проте наслідки більшості революцій, байдуже, чи відбувалися вони в Азії, Європі або Латинській Америці, спричинювали одне й те саме — диктатуру окремого лідера. Таким лідером міг бути Мао або Сталін, Муссоліні або Кастро, Перон або Неру. Маси починають рухатись, відбуваються революції, проте влада випадає вождям.

На думку соціальних аналітиків кінця нашого століття, вожді відігравали суттєву роль упродовж усієї історії людства, проте лише в XX сторіччі ми бачимо їхню абсолютну владу, поширену на десятки мільйонів людей. Ніколи раніше влада вождів не була настільки всеохоплюючою й водночас легітимно вразливою.

Здавалося, що одноосібне панування, влада, не обмежена жодним законом, залишилися далеко позаду, коли існував культ героїв і людських жертвоприношень. Втім прогрес науки і техніки зовсім не позбавив людство віри в надприродні якості окремої особистості, здатної виступати носієм "найвищих істин" і наділеної абсолютною владою посилати людей на криваві війни чи то на "величезні будівництва".

Одне з головних завдань соціологічної науки полягає в тому, щоб за діями осіб відшукувати приховані від безпосереднього спостереження причини, які дають змогу науково пояснювати поведінку людей. Вважається, що людська поведінка детермінується об'єктивними законами суспільного життя. У такому сенсі за блиском видатних людей завжди криється суспільна потреба, яка визначає їхнє місце в історії. У численних сюжетах за цією темою роль особистості в історії завжди слід убачати дію історичної закономірності, проявом або носієм якої може виступати харизматична особистість.

Проте таке розуміння, яке застерігає нас від ілюзорності міфу про вождя та героя, наштовхується нині на певні труднощі, стикаючись із реальною практикою поведінки мас. Віра мас у вождя, в його виняткові здібності нічого не бажає знати про його історичну обмеженість та заданість. Із монотонною регулярністю повторюються ритуали формування культу і прославляння вождя: від його портретів на сторінках часописів до обов'язкового вивчення його праць свідомим населенням країни. Постає питання: чи дає змогу аналіз соціальних та економічних детермінант історичного процесу пояснити роль вождя в історії, незважаючи при цьому на психологію мас.

У межах соціології існує науковий напрям, що поставив собі за мету з'ясувати цей безперервно відновлюваний, незважаючи на відмінності історичних епох, культур та народностей, процес утвердження провіденційної особистості вождя, а також феномен колективної поведінки мас (натовпу). Засновники цього напряму, французькі вчені Лебон і Тард, спробували дати відповіді на питання щодо причин впливу вождя на маси, про особливі зміни, що відбуваються з людиною у натовпі (коли людина-індивід перетворюється на людину-масу), про потребу людини у вожді. Актуальність уявлень про людину-масу зберігається й у наш час. Один з провідних представників постмодернізму, французький філософ і соціолог Ж.-Ф. Льотар зазначав, що сучасна ситуація характеризується розривом соціальних зв'язків і переходом соціальних груп у стан деякої маси, яка складається з індивідуальних атомів, залучених до абсурдного броунівського руху.

Звернення до вивчення проблем масового суспільства зумовлене типологічною близькістю посткомуністичної ситуації і тими процесами, що їх описували теоретики масового суспільства. Перехідний період, за якого наше суспільство прямує до суспільства з ринковою економікою, — це, власне, перехід від одного типу масового суспільства (соціалістичного) до іншого його типу (капіталістичного).

Ступінь наукової розробленості проблеми. Пропонована тема дисертаційного дослідження традиційно розроблялася у руслі робіт з теорії "масового суспільства", конче поширеної у зарубіжній соціології у 70—80-ті роки нашого століття. Виникнення теорій "масового суспільства" відбивало консервативно-аристократичну критику буржуазно-демократичних перетворень в Європі й Америці й міцно пов'язувалося з розвитком досліджень колективної поведінки і масової комунікації. До засновників цього напряму належать Г.Лебон, Г.Тард, С.Сігеле, Р.Парк, Г.Блумер.

Другий етап становлення концепції "масового суспільства" представлений здебільшого "антитоталітарними" концепціями "масового суспільства", в яких провідне місце посідає захист ліберально-демократичних свобод від необмеженого панування "владної еліти". Спільним для "антитоталітарних" концепцій "масового суспільства" Е.Ледерера, Е.Фромма, А.Аренд, Т.Корбет є те, що процеси соціальної атомізації, ізоляції та фрагментації, дестратифікації та відчуження розглядаються ними як засади виникнення й функціонування тоталітарних режимів.

По завершенні другої світової війни критика "масового суспільства" з боку ліберально-демократичних сил стає переважним напрямом у зарубіжній соціології. Ч.Р.Міллс, Е.Фромм, Д.Рісмен та інші дослідники спираються на поняття "масового суспільства" для нищівної критики різних боків повоєнного капіталізму: економічного і