LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Соціологія. Демографія → Взаємодія населення з міліцією: стан та шляхи удосконалення

підходів щодо взаємодії населення і міліції" здійснено соціологічний аналіз сутності процесу взаємодії, його детермінант та виявів із застосуванням системного та цивілізаційного підходів до розгляду феномена взаємодії в суспільному житті та у взаємовідносинах між міліцією та населенням. На основі використання класичних та сучасних теорій взаємодії зроблено дослідження існуючих у сучасному українському суспільстві форм взаємодії між державними установами і населенням.

У першому підрозділі роботи "Основні теоретичні підходи до розгляду проблеми взаємодії і її складових у суспільних науках" виділено низку теоретичних концептуальних напрямків, які визначають взаємодію як:

  • систему, що знаходиться в стані рівноваги, яка поступово порушується і відновлюється, та в основі якої лежать логічні (раціональні) і нелогічні (емоційні) дії сторін;

  • соціальний феномен, в якому виникаючі форми взаємодії встановлюються і закріплюються, спираючись на внутрішні психологічні структури особистості;

  • зіткнення різноманітних інтересів взаємодіючих сторін;

  • процес обміну винагородами в ході спільної діяльності;

  • згоду або відмову від пристосування у грі, ритуалі.

Соціологічний підхід дозволив виділити як ключову проблему соціальної перцепції. Доводиться, що міжособистісне пізнання в системі "суб'єкт-суб'єкт", де суб'єкти - це різноманітні соціальні групи, є обов'язковим компонентом спілкування і взаємодії. Його дослідження дозволяє розкрити глибинні механізми і закономірності процесів спілкування і спільної діяльності.

Зазначено, що формування стосунків між соціальними групами і вплив останніх на взаємодію можуть бути усвідомленими, якщо враховується міжособистісне і міжгрупове сприйняття. При цьому пізнання й оцінка групи як цілого, міжособистісних стосунків у ній, системи ціннісних орієнтацій є однією з умов успішної побудови спільних дій. Такі висновки обумовлені тим, що члени групи можуть при пізнанні й оцінюванні ситуації виходити не тільки з особистих позицій, але й з позицій групи як цілого, а також з позицій членів інших груп.

У ході теоретичного аналізу визначено вплив статусу групи на особливості соціального сприйняття щодо взаємодії міліції і населення. Вивчений механізм формування неадекватного образу одне одного, з урахуванням нових соціальних реалій, шляхом зіставлення рівнів взаємовідповідності сприйняття груп, які займають статусно-полярне становище.

Узагальнення теоретичних підходів та результатів емпіричних досліджень дозволило виділити основні якості суб'єктів, які визначають позитивне сприйняття в процесі взаємодії:

  • рівень освіти, загальної культури особистості чи групи, котрий дозволяє на основі власного або привласненого досвіду інтерпретувати поведінку людей, спираючись на аналіз їх особистісних особливостей;

  • високий рівень самопізнання, який дозволяє відокремити свої професійні, вікові, етнічні й інші упередження, стереотипи й установки від реальних мотивів поведінки спостережуваного;

  • високий інтелектуальний рівень, котрий дає змогу відійти від егоцентричної позиції в оцінці дій спостережуваного;

  • високий рівень особистісної зрілості, завдяки чому стає можливим розведення своїх власних проблем і процесів інтерпретації поведінки іншої людини;

  • великий репертуар поведінкових реакцій, який дозволяє обрати поведінку, відповідну даній ситуації спілкування .

Як окремий соціально - психологічний механізм, що значною мірою впливає на взаємодію груп взагалі, і зокрема взаємодію ОВС і населення, слід виділити соціально-психологічні стереотипи. Професія працівника ОВС у цілому належить до "ризикованої" з погляду стереотипізації уявлень про самого себе. Можливість застосування силових методів, можливість опертися на авторитет владних повноважень - усе це створює живильне середовище для розвитку стереотипів. Один із найважливіших результатів стереотипізації - формування у свідомості працівника міліції образу ідеального громадянина - такого, який підтримує його в ролі успішного професіонала і робить його роботу приємною: готовий до співробітництва, намагається допомагати, дисциплінований. Людей, схожих на цей ідеал, працівник ОВС сприймає не тільки як "гарних", але і як приємних в усіх відношеннях. Підхожі під протилежний образ - "погані" - сприймаються в цілому як байдужі, агресивні, як джерела негативних емоцій.

У другому підрозділі "Реалізація існуючих теоретичних концепцій у взаємодії міліції та населення"зазначається, що процеси демократизації започатковують становлення органів охорони правопорядку в новому розумінні з більш змістовним статусом, що зобов'язує здійснювати не тільки правоохоронне, а й більш широке соціальне обслуговування населення. А це, у свою чергу, потребує поширення позитивних аспектів взаємодії ОВС із соціальними групами, прошарками і суспільством у цілому.

Таким чином, виникає об'єктивна необхідність у створенні міцних концептуальних засад для позитивної взаємодії міліції України з населенням в процесі реалізації правоохоронної діяльності. Як теоретична засада такої взаємодії пропонується системний підхід. Так, теорія В. Парето, завдяки розгляду суспільства як системи, що перебуває в рівновазі, може бути ефективно використана для виявлення перспектив розвитку зв'язків міліції та населення; конфліктні теорії – для вивчення причин виникнення конфліктів у взаємодії; функціональна теорія та теорія обміну – для розгляду вимог індивідуальності до процесу взаємодії; символічний інтеракціонізм - для виявлення ступеня сприйняття населенням або працівником міліції правил, вимог щодо взаємодії.

Автором підкреслюється, що взаємодія міліції з населенням у правоохоронній діяльності будується на принципах науковості, правової упорядкованості, законності, публічності, плановості. Всі ці принципи в практичному вимірі набувають вигляду конкретних заходів, таких як взаємне інформування, планування; спільний аналіз і оцінка оперативної обстановки. Впровадження цих принципів у діяльність міліції і громадських організацій дозволяє значно оптимізувати процес взаємодії.

Особливу увагу дисертант приділяє аналізу теоретичних засад забезпечення взаємної довіри і підтримки в процесі взаємодії населення і міліції. Однак особливості реалізації завдань правоохоронної діяльності потребують і взаємного контролю. Таким чином, окремими напрямками взаємодії стають: створення системи громадського контролю за діяльністю міліції, що спирається на моніторинг управлінських рішень у правоохоронній сфері; впровадження практики проведення незалежних громадських експертиз; активізація діяльності об'єктивних і незалежних ЗМІ, що відстоюють громадські інтереси.

У