LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Соціологія. Демографія → Взаємодія особистісної та соціальної ідентичності (соціально-філософський аналіз)

22


ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПОВІТРЯНИХ СИЛ





ЗУБЕНКО Алла Сергіївна



УДК 141.5.:316.613




ВЗАЄМОДІЯ ОСОБИСТІСНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

(СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ)






09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії



АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук








Харків - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі філософії і політології Харківського національного автомобільно-дорожнього університету, Міністерство освіти і науки України.


Науковий керівник:

доктор філософських наук, професор Чаплигін Олександр Костянтинович, Харківський національний автомобільно-дорожній університет,

завідувач кафедри філософії і політології.


Офіційні опоненти:


доктор філософських наук, професор Степаненко Ірина Володимирівна, Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди,

професор кафедри філософії;


кандидат філософських наук, доцент Карпенко Катерина Іванівна,

Харківський державний медичний університет,

доцент кафедри філософії, соціології і релігієзнавства.


Провідна установа:



Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут", кафедра філософії, Міністерство освіти і науки України,
м. Київ.


Захист відбудеться „24" лютого 2005 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.702.05 при Харківському університеті Повітряних Сил за адресою: 61043, м. Харків, вул. Динамівська, 6, ауд. Д-606.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського університету Повітряних Сил за адресою: 61064, м. Харків, вул. Володарського, 46.

Автореферат розісланий „ 19 " січня 2005 року.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук, професор Мануйлов Є. М.


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКа РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасному світі проблема людини нерідко розглядається крізь призму процесу набуття нею ідентичності, тому що цей процес тісно пов'язаний з формуванням особистості, її моральних якостей, поведінки і здатності до саморозвитку. Ідентичність дозволяє людині чітко зафіксувати самототожність свідомості і себе як особистість і, таким чином, захистити внутрішній світ від стресових впливів.

Разом з тим, докорінні зрушення в сучасній цивілізації значною мірою руйнують традиційні форми ідентичності, роблять їх несталими, рухливими. Людина потрапляє в досить складну ситуацію, в якій з одного боку, набування свого, а не нав'язаного „Я" ускладнюється, розмиваються межі обов'язків та відповідальності, з іншого - роль особистості, наявності у неї творчих здібностей і здатності гнучко реагувати на зміни, зберігаючи і розширяючи свою ідентичність, - зростає.

Процес ідентифікації ускладнюється і внаслідок розмивання меж інституалізації у суспільстві. В результаті глобалізації та інформатизації змінюються способи впливу соціального на становлення самості людини.

Отже, в умовах соціокультурних та парадигмальних трансформацій проблема особистісної та соціальної ідентичності надзвичайно актуалізується і виявляє себе в формі кризи ідентичності, проблемності збереження цілісного „Я" в мінливому, мозаїчному світі, інтерпретації якого, так само, як і інтерпретації самої людини, постійно чисельно зростають.

Особливо гостро проблема ідентичності постає для нашої держави. Україна знаходиться в силовому полі суперечливих суспільно-цивілізаційних тенденцій – глобалізації і національно-етнічного, державного уособлення, модернізації і постмодернізації, орієнтації на Захід чи на Схід. Все це створює ситуацію „системної кризи суспільства", частиною якого є проблематичність державної, соціальної і ідеологічної ідентичності. Основу цієї кризи становить неясність перспектив українського соціуму в цілому та його окремих прошарків, коли різні соціальні суб'єкти перебувають ніби в різних соціальних реальностях, живуть за різними соціальними нормами. Подолання таких дезорієнтуючих ідентифікацію факторів є нагальною теоретичною і практичною проблемою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась у рамках науково-дослідницької держбюджетної теми кафедри філософії і політології Харківського національного автомобільно-дорожнього університету „Духовні резерви людини в контексті соціально-політичних, культурних, цивілізаційних реалій на рубежі третього тисячоліття", що є складовою комплексної загально-університетської наукової теми „Моделювання складних соціально-економічних, екологічних та технічних систем на основі перспективних інформаційних технологій", яка виконувалась за планом університету та затверджена проректором з наукової роботи.

Ступінь наукового опрацювання проблеми визначена складністю об'єкта вивчення, великою кількістю різноманітних філософських, соціальних, соціологічних, психологічних інтерпретацій ідентичності у вітчизняному і зарубіжному людинознавстві. Важливе значення для розуміння природи ідентичності, її сутності, змісту, особливостей мають ідеї класичної європейської філософії – від Сократа до Гегеля і Маркса, що стосуються специфічності людини, її самобутності, місця у природному, соціальному і духовному світах. І в наш час універсальним надбанням у пізнанні людини залишаються думки і судження вітчизняних мислителів – Г. Сковороди, П. Юркевича та ін.

У працях мислителів ХІХ–ХХ століть Х. Арендт, Ж. Бодрійяра, М. Бубера, С. К'єркегора, А. Лосєва, Ф. Ніцше, П. Рікьора, Е. Фромма, М. Фуко та інших, проблематика людини отримала новий імпульс для вивчення, особливо в аспектах розкриття свідомості та самосвідомості, самості, соціальної повсякденності. В сучасному людинознавстві для вирішення проблем, пов'язаних зі збільшенням тиску на людину з боку соціальної системи, впливу технологізму, глобалізму виникла потреба в нових формах соціального пізнання, в тому числі через такі категорії, як „ідентичність" і „криза ідентичності", що у сучасних умовах стають об'єктом філософських, соціальних і психологічних концептуалізацій в межах постнекласичних парадигм дослідження.

Науковий інтерес до проблеми формувався в різних площинах вивчення ідентичності і відповідних методологічних програмах. В соціології активно досліджувалася тема особистісної і соціальної ідентичності, а також проблеми впливу соціального середовища на механізми ідентифікації (праці Е. Гідденса, Е. Гоффмана, І. Кона, Дж. Марсія, Дж. Міда, А. Турена, В. Ядова, та ін.). Розробки психологів (А. Адлера, Л. Виготського, Е. Еріксона, В. Мухіної, С. Рубінштейна, З. Фрейда, К. Хорні, Т. Шибутані, К. Юнга та інш.) значно поглибили розуміння динаміки становлення ідентичності в процесі психічного розвитку людини.